категорії: блоґ-запис
Оповідка про паперового чоловічка.
Ти стоїш біля дверей. Зараз вийдеш. Ні! Я кричу тобі, але мої вуста навіть не сіпаються. Я не хочу, щоб ти йшов. Залишся. Давай будемо разом слухати тишу, дивитись в чорноту ночі та нічого не відчувати. Але я не потрібна тобі. Зі мною для тебе тиша не наповнюється звуками, ніч не переливається кольорами наче райдуга, а подих перестає бути дотиком. ...